Що таке бодіпозитив?

Бодіпозитив — це рух за повагу й любов до свого тіла з усіма його особливостями і недоліками. Це вміння сприймати своє тіло таким, як воно є, і так само ставитись до тіл інших людей. Бодіпозитив пов’язують із фемінізмом, оскільки цей рух виник як реакція на ставлення до жінки як до сексуального об’єкту та через нав’язувані жіноцтву стандарти краси. Бодіпозитивістки часто використовують на своїх акціях відомий девіз захисниць прав жінок «Моє тіло — моє діло».

Чому виник рух бодіпозитиву?

З розвитком мас-медіа жінки стали заручницями сумнівних стандартів, нав’язаних модельєрами, еталоном краси яких були визнані манекенниці. Майстрам моди зручно створювати свої колекції на стандартну фігуру, а високі на зріст моделі створюють кращу картинку на подіумі. Сумнозвісні стандарти підхопили індустрія моди та краси, глянцеві журнали, каталоги модних брендів, рекламісти, кінозірки… Нові технічні можливості звели стандартизовану красу до недосяжних висот: фотошоп вправно перетворює фотомоделей на казкові ідеальні створіння, яких насправді не існує.

Як наслідок — більшість жінок розучилися дивитись на себе власними очима, порівнюючи себе зі штучно створеними міфічними красунями. І відповідно страждати від «недосконалості». Мільярдні кошти осідають в індустрії краси: пластичні операції, б’юті-процедури, косметичні засоби, сумнівні препарати та біодобавки для схуднення, спортивні та фітнес-програми для корекції фігури…

Але результати все одно далекі від мети, намальованої на сторінках глянцю. Багатьох попри докладені зусилля чекали розчарування, депресія і купа комплексів…

Найболючіше стандартизація краси зачепила тих, у кого надмірна маса тіла, але адекватне сприйняття себе потрібно й тим, хто переймається будь-якими (реальними чи уявними) проблемами своєї зовнішності: родимками чи веснянками; нестандартною формою вух чи носа; маленькими чи занадто великими грудьми; високим або низьким зростом тощо…

Бодіпозитив виник як реакція на нездорові тенденції в суспільстві, зокрема на соціальну стигмацію, тобто приписування певних — зазвичай негативних — якостей людям з особливостями.

Бодіпозитив протистоїть ейблізму (від англ. аble — здатний) — це системна дискримінація і соціальне упередження щодо людей з хронічними захворюваннями та інвалідністю, протиставлення їх «нормальним» людям. А також бодішеймінгу (від англ. body — «тіло» і shame — «сором») — дискримінації людей через недосконалість або особливості зовнішності. Найбільше потерпають від бодішеймерів люди з надмірною масою тіла, тому є ще вужчий термін — «фетшеймінг» (від англ. fat — «жир» і shame — «сором»).

А фетфобія — це психічний стан, за якого особа відчуває відразу і боїться людей з надмірною масою тіла чи ожирінням.

З історії руху

The Body Positive було засновано у 1996 р. Конні Собчак та Елізабет Скотт. До створення цього руху Конні підштовхнула особиста трагедія: через прагнення до схуднення померла її сестра Стефані. А Елізабет — психотерапевт, що допомагає жінкам прийняти та полюбити своє тіло, відчути свою цінність як особистості. Спочатку The Body Positive існував як організація, але з часом стала настільки популярною, що на її основі виник потужний міжнародний рух.

Важливу роль у становленні бодіпозитиву зіграла книга американської письменниці та журналістки Наомі Вульф «Міф про красу. Стереотипи проти жінок», в якій вона змалювала, як стандарти краси руйнують життя жінок. Наомі Вульф наголошує на небезпеці багатьох б’юті-процедур та пластичних операцій, відстоює право жінки самій обирати, як вона хоче виглядати і ким хоче бути, не підкоряючись законам, що диктує ринкова економіка та багатомільярдна індустрія моди, краси та реклами. На думку авторки, головне завдання штучно створеного міфу про красу — це відібрати у жінок ресурси, які вони могли б витратити на значно важливіші речі. Ті надзусилля, що жінки докладають до спроб відповідати ефемерним стандартам, вони могли б спрямувати на саморозвиток, соціальну активність і просто на те, щоб бути самодостатніми та щасливими.

Принципи бодіпозитиву

1. Жити в гармонії зі своїми особливостями, поважати й любити себе у своєму тілі, не дозволяти стосовно себе жодної дискримінації за зовнішніми ознаками.

2. Не прагнути недосяжного ідеалу, не зважати на нав’язувані масмедіа стандарти краси та на думку інших про вашу зовнішність.

3. Не фокусуватися на окремих проблемних частинах тіла, а сприймати його в цілому — в усій його унікальності й неповторності.

4. Відчувати себе комфортно у своєму тілі й своєю чергою дарувати йому відчуття комфорту завдяки зручному одягу та взуттю.

5. Дослухатися до вродженої мудрості свого тіла, керуватися в догляді за ним любов’ю, прощенням і гумором.

6. Любити своє тіло, балувати його, дарувати радість (тістечками також) і водночас дбати про його здоров’я.

7. Доглядати й удосконалювати своє тіло з позиції насолоди життям — здоровою корисною їжею, невиснажливими фізичними навантаженнями, цікавими й приємними видами спорту, міцним достатнім сном.

8. Не знущатися зі свого тіла і не примушувати його страждати через зайві пластичні операції, болісні б’юті-процедури та надмір косметики.

9. Цінувати власне здоров’я, свою природну красу та індивідуальність.

10. Перетворювати вади тіла на «родзинки» своєї краси й неповторності.

11. Легко і з вдячністю приймати свої вікові зміни.

12. Пам’ятати, що ваше тіло — це і є ви.

13. Оточувати себе позитивними людьми, які приймають вас з усіма вашими особливостями і поділяють ваші погляди.

14. Підтримувати всіх, хто комплексує через свою зовнішність.