Расизм серед підлітків

У світлі того, що відбувається останній тиждень у медіа-просторі та соціальних мережах всього світу, я вирішила, що це – мій шанс поділитися з Вами тим, що непокоїть мене вже багато років.

Одного разу, завітавши на свято до родичів, я почула слова, які з тих пір не виходять із моєї голови. Один їхній гість в розмові, початок якої я вже навіть не пам'ятаю, сказав мені: «Ні, я не расист… Однак, якщо б у мене був автомат, перестріляв би …». В мене на декілька хвилин відібрало мову. Я просто дивилася в очі людині, яка щойно промовила чи не найгірше, що я чула в своєму житті. Я свердлила його поглядом в надії побачити в тих очах хоч натяк на невдалий жарт… - і не знаходила там нічого, що могло б втішити мої наївні сподівання.

У глибокому дитинстві, з посмішкою називаючи темношкірого чоловіка у торгівельному центрі лагідним «дядя-шоколадка», трирічна Аня навіть не підозрювала про існування такого жахливого явища, про те, що люди глибоко ненавидять інших лише через деталі зовнішності – розріз очей, чудові мілкі кучері у волоссі, колір шкіри та інші риси обличчя.

Коли ти багато років досить близько спілкуєшся з такими чудовими людьми, у твоєму лексиконі ніколи не з'явиться слова на кшталт «нігер», почувши яке від інших, ти починаєш злитися, а внутрішній голос скандує: «Як ви можете так казати, не знаючи цих людей?! Як ви можете казати так про моїх друзів?!». Товаришуючи із такими людьми, тебе все більше «чіпляє» ця соціальна провалина, яка чомусь змушує людей у двадцять першому, в біса, столітті ненавидіти когось через їхню расову приналежність. Все частіше ти відчуваєш гнів та безвихідність, коли чуєш відкриті прояви зневажливого ставлення до всіх людей, на яких схожі твої товариші. А зараз я прошу вас подумки уявити образи своїх близьких знайомих, друзів та просто людей, яких ви поважаєте…

​А тепер спробуйте відповісти собі на наступні запитання. Чи заслуговують ваші друзі чути у свій бік образи? Чи заслуговує ваша подруга отримати низький результат лише в одній з частин олімпіади з англійської через те, що колір її шкіри неприємний жінці, що, помітьте, працює у сфері освіти? Чи заслуговують вони жити в суспільстві, у якому деякі люди відкрито вважають їх представниками «брудної» раси? Гадаю, відповідь очевидна…

…Опустивши погляд трохи нижче я одразу ж подумала про маленьку донечку цього чоловіка, з якою вже встигла трохи познайомитися. Поруч із ним стояла

поки що мила трирічна дитина, яка постійно щиро посміхається, так дзвінко сміється і так мило обіймає діток, з якими зараз грається. Однак чи буде вона так само відкрито ставитися до всіх дітей, якщо станеться так, що і у її класі з’явиться такі ж добрі й веселі дівчинка чи хлопчик, батьки яких всього-на-всього мають африканське походження ?! Чи не виросте в цього чоловіка дочка, що буде тим самим підлітком, який вживатиме Н-слово та інші образливі фрази по відношенню до однолітків інших рас?! І чи, здавалося б, турботливий батько не позбавляє власну дитину можливості завести добрих друзів чи приятелів серед тих однолітків, яких вона замість того буде несправедливо поливати брудом лише через упередження та просто стереотипні (однак такі жорстокі) погляди власного батька?! 

​В одинадцятому класі мені розповіли шокуючу річ. Дівчинка зізналася, що протягом тривалого часу насторожено й з неприязню ставилася до однієї людини з причин расової приналежності. Адже у маленькому містечку, де вона жила, темношкірі не мешкали, а коли і з’являлися там проїздом, на них серйозно дивилися, як на прихованих ворогів, що “мають поїхати назад на свої землі”…

Мені довелося стати свідком деяких випадків, пов‘язаних із расизмом, однак і цього мені вистачило. ​І я реально усвідомлюю, що моя подружка й мій добрий знайомий розповідали мені не всі неприємні історії, коли їм довелося терпіти расистські прояви у свій бік. Лише з тих причин, що вони – не ті, хто буде жалітися. Тому я хочу донести до вас, що расизм – це реальна проблема, з якою ми, люди двадцять першого століття, маємо сміливо прощатися. Якщо ви вважаєте, що вас це не стосується, будь ласка, замисліться. Навіть історично наш народ також переживав схожі жахливі невільні часи, однак пращури людей африканського походження терпіли рабовласництво не одне століття. Бачите, у нас навіть схожі історичні проблеми; у нас, тим паче, й однакові людські думки та переживання. Усі ми однакові! І ті проблеми, які зараз найгостріше переживають люди в Америці, насправді існують і майже по всьому світу. Поодинокі насмішки, приниження, образи, упереджене ставлення, «косі» погляди і таке інше. Це не просто «їхня» проблема — це НАША проблема, це не проблема окремих рас –  це проблема ЛЮДСТВА! 

​Звісно, наше покоління поціновувачів реп-культури в більшості ставиться до темношкірих більше ніж чудово. Однак проблема расизму все ще залишається. Стереотипні погляди деяких старших людей роблять своє поганське діло, і це не дає расизму просто щезнути. Батьки, пам’ятайте про те, як Ваші слова й думки можуть вплинути на життя Ваших дітей. А, звертаючись до всієї молоді, хочу сказати: зараз саме час замислитися, чи не э раптом уся ваша неприязнь насправды не вашою, чи не нав'язані ці думки вам? Тож, люди, якщо ваші близькі чи знайомі все ще під впливом власних упереджень, чи все ще не розуміють, що такого у тому Н-слові, давайте пояснювати, давайте говорити на ці теми, давайте змінюватися на краще і ставати добрішими) Це ж так просто – любити людей! 

  

Aвтор посту : https://www.blogger.com/profile/11215071816472580862