Розбір орієнтацій. Асексуальність

Асексуальність - ще одна сексуальна орієнтація, або тип сексуальності із низьким рівнем чи повною відсутністю сексуального потягу, спрямованого на інших людей.

Що таке асексуальність?

Говорячи простіше, асексуальна людина може прожити життя, так і не відчувши сексуального потягу до іншої людини. Не варто плутати асексуальність із целібатом, або свідомим рішенням уникати фізичної близькості. Так само не слід пов’язувати її з відмовою від сексу через фобії або попередній травматичний досвід або ментальний розлад. Так само як і гетеро-, гомо- чи бісексуальна орієнтація не є свідченням попередніх досвідів або переконань людей, що їх представляють, сам факт асексуальності не розповідає нам про людину нічого, крім того, що вона асексуальна.

Асексуали - самотні?

Попри поширені стереотипи, які неминуче пов’язують романтичні стосунки з сексом і навпаки, асексуальні люди необов’язково самотні. Чимало асексуалів мають романтичны почуття до інших людей та часто заводять близькі стосунки. Однак є і ті, які цим не цікавляться. Аби описати варіації в ЛГБТКІ+ спільноті вигадали різні терміни для сексуальної та романтичної орієнтації. Наприклад, хлопець може бути асексуалом та аромантиком (тобто не відчувати ні сексуального, ні романтичного потягу), а його подруга може виявитись гетеросексуальною і біромантичною (відчувати сексуальний потяг лише до протилежної статі, а романтичний – до людей різних статей), або ж асексуальною та гоморомантичною (не мати сексуального потягу, однак закохуватись в дівчат). Коротко кажучи, сексуальні та романтичні прагнення можуть поєднуватись по-різному.

Скільки існує асексуалів?

На відміну від гетеросексуальних людей чи навіть геїв та лесбійок, асексуальних людей рідко можна побачити на телебаченні чи у фільмах. Так само важче віднайти їх в історії. І якщо у випадку з гомосексуальністю чи бісексуальністю відомі особи минулого підтверджують, що гомосексуальні і бісексуальні люди існували завжди, з асексуальністю це працює не завжди. До прикладу ми знаємо, що філософ Іммануїл Кант усе життя прожив самотнім, не маючи романтичних стосунків. Та чи був він асексуалом та аромантиком, або ж уникав сексуальної близькості через фобії чи якісь переконання, ми навряд чи дізнаємось.

Навіть зараз, коли ми можемо говорити про секс набагато вільніше, ніж наші батьки чи бабусі, ця тема залишається дуже «чутливою». Ми нерідко почуваємось більш вразливими до осуду чи оцінок нашої сексуальної сфери, ніж будь-яких інших сфер життя. Тому й досі асексуальні люди не завжди можуть відкрито говорити про свою орієнтацію. Адже навіть, коли їхнє оточення дружнє і відкрите, визнати свою відмінність від «переважної більшості» буває нелегко.

Навіть активісти, які вивчають це питання, не певні, чи у найближчі роки вдасться «порахувати» асексуальних людей. Так в опитуванні 2004 року 1% британців та британок відповіли, що ніколи не відчували статевого потягу. Однак чи можна відносити їх до асексуалів – залишається питанням для дискусії, адже воно все одно стосується питання ідентичності – того, чи визнають люди себе асексуалами.

Сіра зона – асексуальність чи не зовсім?

Як вже було сказано, асексуальність – це стала орієнтація, а не невпевненість, що заважає шукати сексуальних контактів. Втім, між відсутністю сексуальних зацікавлень та високим рівнем сексуальної активності існує безліч варіацій. В цьому спектрі є так звана «сіра зона» - Gray sexuality, до якої відносять людей, у яких сексуальне бажання з’являється, але дуже рідко. Мабуть, найбільш відома її варіація – демісексуальність. Цим словом описують здатність людини відчувати сексуальний потяг лише до тих, з ким їй вдалось встановити близькість на емоційному рівні. Це може бути навіть одна людина впродовж всього життя, або ж декілька – їх кількість не обмежена. Однак в цілому розвиток сексуальних бажань у демісексуалів починається лише опісля формування емоційних зв’язків.

Загалом до «сірого спектру» часто відносять себе ті, хто не знайшли собі відповідного місця між асексуальністю та сексуальною активністю. Це можуть бути люди, які визначають свою орієнтацію як семісексуали, asexual-ish, sexual-ish та ін. Останні слова поки навіть не мають відповідників в українській мові та описують ситуацію, коли ти «ніби асексуал, але не зовсім», або ж навпаки, коли сексуальний потяг присутній, але не надто активний. Окремі люди натомість уникають «вужчих» визначень своєї орієнтації чи типу проявів їх сексуальності. В таких випадках особа може просто зазначати, що у неї низький рівень сексуальної активності. В цьому питанні класно те, що можна називати себе як завгодно - основне, щоб тобі було комфортно бути собою.

Як зрозуміти, чи я асексуал/ка?

Психологи радять оцінити попередній сексуальний досвід, якщо він був, а також відзначити свої реакції, спробувавши зрозуміти саме власні сексуальні бажання, а не ті, що могли бути продиктованими суспільними уявленнями. Якщо упродовж значної частини життя не виникало сексуальних бажань щодо інших людей – і справді може йтись про асексуальність або якусь частину з «сірого спектру». Однак на це можуть бути й інші причини. Зрозуміти можеш лише ти.

Важливо пам’ятати про те, що відповідь на питання про орієнтацію не завжди є чіткою. Але часто вона і не є критично необхідною. Адже ми не повинні звітувати про те, хто ми чи пояснювати комусь свою сексуальну орієнтацію. Розуміння своїх схильностей, потреб та вподобань у романтичній і сексуальній сферах потрібне нам насамперед тому, що воно може допомогти нам краще будувати стосунки з людьми навколо та почуватися більш впевнено. Однак ми можемо відчувати себе комфортно і не розуміючи своїх бажань до кінця. То ж питання власної сексуальної орієнтації може звучати неодноразово і кожного разу ти будеш отримувати від себе різні відповіді або не отримувати їх взагалі. І це ок!

Також важливо те, що якою б не була твоя орієнтація, ти можеш знайти тих, хто тебе зрозуміє. Так само, як і представники/ці ЛГБТКІ+, асексуальні люди мають свої організації та онлайн-спільноти, де вони зокрема діляться досвідом, відповідають на «незручні» питання, а також знайомляться.

Джерело

Фотографії